0

Введення в хадж для віруючих інших релігій

Хадж покликаний дати віруючому усвідомлення Бога і почуття духовного піднесення. Згідно віровчення ісламу, Хадж – це можливість заслужити прощення гріхів, скоєних людиною протягом усього життя.

В ім’я Аллаха, Милостивого, Милосердного! Вся хвала і вдячність Аллахові, мир і благословення Його Посланникові.

В ісламі є два головних релігійних свята. Перше – Ід аль-Фітр (Свято розговіння; тюрк. Рамазан-байрам) – знаменує завершення Рамадану, місяця самоочищення і самовдосконалення, протягом якого мусульмани щодня дотримуються посту від сходу до заходу сонця. Друге відбувається під час Хаджу (щорічного паломництва в Мекку). Ця подія тривалістю один тиждень починається через два місяці й десять днів після Рамадану в місяць Зуль-Хіджжа, кульмінацією якої є свято Ід аль-Адха (Свято жертвопринесення). Під час Хаджу здійснюються обряди, покликані символізувати головні положення ісламського віровчення і випробування, що випали на долю Пророка Ібрагіма (бібл. Авраама) та його родини. Щороку більше трьох мільйонів мусульман здійснюють паломництво, разом з ними мільярд мусульман в усьому світі святкують Ід аль-Адха.
Ібрагім

Ібрагім (Авраам) – праведник, який у Корані називається ханіф, що жив більше чотирьох тисяч років тому, – особистість, шанована рівною мірою мусульманами, євреями і християнами. Історія його життя описується як у Біблії, так і в Корані. Ібрагім вважається основоположником Єдинобожжя або віри в Єдиність Бога, – він шукав близькості з Творцем. Відкинувши язичницькі звичаї свого народу, Ібрагім покинув рідне місто Ур у Месопотамії і оселився зі своєю родиною в Єгипті. Пізніше він провів одну зі своїх дружин Хаджар і маленького сина Ісмаіла (Ішмаеля) у пустельну долину в Аравії і, довіривши їх Богові, залишив там.

Хаджар, яку переповнювали материнські почуття, відразу ж почала пошуки їжі та води для сина. Відповідно до Корана, у відповідь на її молитви біля ніг чудесним чином забило джерело, і вони змогли вгамувати спрагу. У пошуках їжі Хаджар піднімалася на прилеглі пагорби, а також виглядала на обрії каравани. Через деякий час, проїжджаючі мимо торговці зайшли в долину попросити в Хаджар дозволу напоїти своїх верблюдів. Вони були вражені красою тих місць і вирішили оселитися в маленькій долині: згодом із поселення Мекка виросло велике місто.

Ібрагім регулярно відвідував Хаджар та Ісмаїла, і коли тому виповнилося тринадцять років, вони разом побудували Каабу, покликану служити поклонінню Єдиному Богові. Через двадцять п’ять століть – перед приходом Пророка Мухаммада – Мекка перетворилася на важливий центр торгівлі.
Хадж

На згадку про випробування Пророка Ібрагіма і його родини в Мецці, та готовність Ібрагіма пожертвувати своїм сином по велінню Господа, мусульмани здійснюють паломництво до священного міста принаймні один раз в житті. Хадж є одним з п’яти стовпів ісламу, і відповідно найважливішою складовою ісламської віри і практики.

Мусульмани всього світу відправляються у подорож до Мекки. Перед входом у священне місто прочанин входить у стан іхрам, знімаючи мирський одяг і вдягаючи скромне одіяння прочанина – два безшовних шматки білої матерії (чоловіки) або прості білі плаття і шарфи (жінки). Однаковий білий одяг, який носять всі прочани, символізує рівність і єдність людей перед Богом. Гроші й соціальний статус віднині втрачають для них своє значення – верховною стає рівність кожного перед Господом.

По прибуттю в Мекку відбувається ритуал, відомий як таваф прибуття (таваф аль-кудум), тобто обхід навколо Кааби. Прочани в цей час промовляють: «Ляббейка Аллахумма, ляббейк(а)», що означає «Ось я перед тобою, о Аллах! Ось я перед тобою!» Таваф покликаний розбудити усвідомлення того, що Бог є центром Всесвіту і джерелом сенсу життя, що самосвідомість кожної людини бере свій початок в Уммі – громаді віруючих мусульман, частиною якої вона є. Прочани також здійснюють обряд сай – ритуальний біг між невеликими пагорбами Сафа і Марва, який повторюють сім разів, відтворюючи, таким чином, біблійну і коранічну оповідь про відчайдушні пошуки Хаджар їжі та води.

Далі, у перший офіційний день Хаджу (8-го Зуль-Хіджжа) близько двох мільйонів прочан здійснюють подорож довжиною в кілька миль у долину Міна і розбивають там табір. Наступного ранку з Міна прочани спускаються в долину Арафат, де проводять цілий день, звертаючись зі щирими благаннями до Аллаха. Того ж вечора прочани знову вирушають в дорогу і розбивають табір у Муздаліфу, що знаходиться між Міна і Арафатом. Тут вони залишаються на ніч і моляться.

Потім на десятий день прочани повертаються в Міна, кидають сім камінчиків у кам’яний стовп, який символізує Сатану. Таким чином, у символічній формі вони повторюють кидання Ібрагімом каменів у Сатану, який намагався відмовити його від принесення сина в жертву. Після цього прочани здійснюють заклання жертовної тварини на згадку про жертвопринесення Ібрагімом, від якого Богом замість сина була прийнята інша жертва (баранець). М’ясо принесеного в жертву баранця роздають родичам, друзям, бідним нужденним членам громади. Після жертвопринесення прочани повертаються в Мекку для завершення основних обрядів хаджу – здійснення останніх таваф і сай.

Згідно вчення ісламу обряди Хаджу визначені Богом і передані через Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Бога). З часів Адама (мир йому) були тисячі пророків, у тому числі відомі всім Ной, Авраам, Мойсей, Ісус і Давид. Мухаммад був останнім Посланником Бога.

Хадж покликаний дати віруючому усвідомлення Бога і почуття духовного піднесення. Відповідно до віровчення ісламу, Хадж – це можливість заслужити прощення гріхів, скоєних людиною протягом усього життя. Пророк Мухаммад сказав, що той, хто щиро здійснить Хадж, «повернеться як немовля (чистий від усіх гріхів)». Паломництво також дозволяє мусульманам з усього світу, що розмовляють різними мовами, різних кольорів шкіри, різних рас і національностей об’єднатися в дусі братерства для спільного поклоніння Єдиному Богові.
Ід аль-Адха

Незважаючи на те, що лише в Мецці прочани мають можливість повною мірою взяти участь у Хаджі, в Ід аль-Адха мусульмани в усьому світі вдягають своє найкраще вбрання і відвідують вранці спеціальну колективну молитву. Потім слідує коротка проповідь, після якої всі встають і поздоровляють один одного. Традиційне привітання «Ід Мубарак» означає дослівно «Благословенного свята». Потім мусульмани відвідують один одного вдома, пригощаються святковими частуваннями з їхніми спеціальними стравами, напоями і десертом. Дітям з нагоди свята дарують подарунки і солодощі.

На додаток подібно прочанам, що знаходяться у Мецці, мусульмани, які можуть дозволити собі це, здійснюють заклання жертовної тварини (як правило, барана) на згадку про жертвопринесення Ібрагіма. М’ясо роздають родичам, друзям, бідним і нужденним членам громади.

Ід аль-Адха (Курбан-байрам) – головне релігійне свято мусульман. Зазвичай воно відзначається мусульманськими громадами протягом кількох днів.

За матеріалами Іслам для всіх

Підшито до: Лекції та хутби

Останні записи