Мусульманин не повинен залишатися осторонь від потреб своїх братів!

Запит Генштабу на мусульман-капеланів став початком нашої поїздки в Волновахи. 

Всю дорогу витала думка, заради кого нас запросили.

Як виявилося, відразу троє в одному місці, розвідник, медик і командир. Молоді хлопці, як і більшість вояків, які захищають Україну.

Хтось краще, хтось гірше, але вони це роблять. 

Дощ, бруд, канонада ... Так зустріло Новотроїцьке. Але місцеві мирні жителі залишаються людяними, десь сумні, але, ціну гостинності знають, може бути, краще нас, в тилу. Так прихистили і нас. 

Потім був шлях до братів під Маріуполь: Соборна мечеть і джюма, привітний брат імам з Туреччини (Нехай Аллаг віддячить йому за його працю), п'ятнична шурпа в мечеті. Візит до братів в добровольчий батальйон був взаємною підтримкою: ми набираємося у них мужності, мудрості і іману, який видобувається саме в боях, і молимося з ними, молимося за них і намагаємося допомогти і підтримати. 

Потім назад в Новотроїцьке. 

Еверест — висота, яку нам вдалося відвідати з командиром-мусульманином. Хлопці буквально живуть на териконі, вода — привізна. Електрика з'явилася тільки при нас, через місяці !!! з моменту зайняття висоти !! Воюють звідти, тримають позиції. Нехай Аллаг підтримає тебе, наш брат! Ми пишаємося, що офіцери з гідністю говорять про тебе, як про командира твоїх солдатів! 

У цій поїздці було все: і холод, і посиденьки за чаєм, і обстріли і розмови по душам з мирними, і солдатський мат і молитва з тими ж солдатами ...
ІншаАллаг, це початок. Ще багато наших братів розкидані по батальйонами фронтів.

Брати і сестри, не забувайте молитися за тих, хто на передовій. Будь-яка наша допомога для них дуже важлива!
Це знак, що ми пам'ятаємо про них, потребуємо їх сильну руку і недремне око на заставах.