Майбутні лідери прагнуть до кращого розуміння мусульман України і процесів на Близькому Сході
Цікава й допитлива цільова група прийшла на зустріч з муфтієм ДУМУ «Умма» Саідом Ісмагіловим і магістром шаріатських наук Сейраном Аріфовим у Консультативний центр мережі EducationUSA у Києві. Студенти програми обміну майбутніх лідерів американських проектів з міжнародної освіти прийшли не «для галочки», а з бажанням удосконалити свої знання з питань історії і ролі ісламу й мусульман в українському суспільстві і світових процесах. Про це свідчили їх уважність і зосередженість, а також змістовність сформульованих ними запитань. Між лекторами й слухачами створилася сприятлива атмосфера взаєморозуміння й діалогу, тому зустріч, запланована на годину-півтори, тривала майже до 22.00.
Саід-хазрат сконцентрувався на розповіді про зародження і розвиток ісламу на теренах Уркаини. Пан муфтій вбачає толерантне ставлення українців-християн до мусульман у тисячолітній історії співіснування цих конфесій на одній території. Їх представники вели війни, що було типовим для епохи Середньовіччя, але ці протистояння мали економічне, політичне, соціальне, а не релігійне підґрунтя.
Пан Ісмагілов згадав різні випадки, коли мусульмани, які на той час майже всі були кримськими татарами, об’єднували зусилля з українцями у протистоянні зі спільним зовнішнім ворогом, і навіть захищали українське православ’я від зазіхань прибічників Папи Римського у перші десятиліття після підписання Унії.
Пан Ісмагілов не обійшов і «кримське питання», пояснивши, чому в сучасній Туреччині кримських татар у 5 разів більше, аніж у Криму. Річ у тім, що після завоювання Кримського Ханства Російською Імперією через утиски місцевого населення розпочалася хвиля масової міграції до Османської імперії, близької у культурному, релігійному і лігвістичному аспектах.
Муфтій також розповів про етапи появи на території України послідовників ісламу інших етнічних груп (зокрема на прикладі своїх предків); підпільне релігійне життя послідовників пророка Мухамеда (мир йому і благословення) за часів Радянського Союзу, а також підкреслив болючість для українських мусульман питання окупації Кримського півострова (колиски ісламу в Україні) і захоплення Донбасу (другого за чисельністю регіону, у якому компактно проживають мусульманські громади).
Сайран Аріфов під час лекції зосередив увагу на питаннях міжнародної політики і протидії тероризму. Він розповів, що риторика більшості політиків і ЗМІ нав’язує громадянам думку, що джерелом радикалізму є специфічне трактування деякими течіями джерел ісламу, тобто Корану і Сунни, у той час як насправді це є підміною причини наслідком, свідомо чи з невігластва.
Якщо ж проаналізувати, то бачимо, що трактування приходить потім, а першопричиною, коренем, основою радикалізму є соціальна, економічна і політична пригніченість. Умови існування значної частини мусульман є поштовхом для радикалізації і бажання «помститися усьому світові за свої негаразди», і вже згодом під це бажання «підганяється» тлумачення священних текстів шляхом виокремлення цитат із контексту і спотворювання їх значень з метою легітимізації у такий спосіб своєї поведінки і ставлення до навколишнього світу і його явищ.
Після тривалого періоду завоювання і колонізації мусульманських територій розпочалася руїна ХХ ст, характерними ознаками якої є розквіт диктатури, тиранії, зневаги до прав людини й економічний занепад — проблеми, масштабність яких є критичною. Саме тому більшість населення мусульманських країн поглинуло почуття відчаю і безвиході.
«Арабська весна створила відчуття ейфорії, сформувала у людей віру в те, що повалення диктатури сприятиме впровадженню змін і реформ, утвердженню законності, покращенню рівня життя. Натомість спостерігаємо контр-революції старих еліт і повну байдужість до цього світової спільноти.
«Поширеною є думка про те, що ці революції були творінням Заходу, плани якого зазнали поразки. На мою думку, це були дійсно народні революції. Так, Захід намагався їх використати у своїх інтересах — це закономірно. Але поштовх відбувався не ззовні, а зсередини, з самісіньких низів суспільства».
На жаль, людей очікувало розчарування. Їх прагнення до свободи потопає у крові, а Захід за цим байдуже спостерігає. Це викликає негативне ставлення до «союзників», які свої красиві слова не підтвердили справами. Натомість молодь, зневірившись і зазнавши болісних втрат рідних і близьких, радикалізується.
«Увесь світ голосить, що страждає від так званого «ісламського тероризму», але будьмо неупередженими, адже у 99,99% — навіть не у 99,0% випадків! — внаслідок дій радикалів страждають саме мусульмани. «Аль-Каїда», «Боко Харам», «ІДІЛ» й інші провадять свою діяльність у країнах з переважно мусульманським населенням; знищують за допомогою вибухів, ріжуть, розстрілюють саме мусульман — і при цьому на прикладах їх автоматів написано «смерть Америці!»… Але, шановні, чи є у цьому логіка? Так звані хусіти у Ємені воюють проти єменців (100% жертв — єменці) під гаслом «смерть Америці». Я в жодному разі не закликаю до насильницьких дій проти США, але це якось нелогічно з їх боку, хіба ні?»
Магістр шаріатських наук також поділився своїм баченням особового складу так званої ІДІЛ: «Верхівку, на мою думку, становлять чиїсь агенти впливу, що запустили цей проект, але інші — молодь з усього світу, якій замилили очі. «Інтернет-Джихад», «Аллаху акбар!», «Воюємо з Америкою!» — і вони готові у Сирії вбивати сирійців. Мені невідомо, як їм вдається вербувати в мережі Інтернет, але показовим є те, що вербують молодь, яка не є фанатично релігійною. Адже ці молоді люди не моляться регулярно, не дотримуються посту тощо, але при цьому мають внутрішні проблеми соціального характеру (у родині, на роботі). Як правило, людина намагається втекти від цих проблем у світ своїх фантазій, у якому вона є сильною й успішною. З часом вона починає шукати легкий шлях для здійснення цих фантазій, який не потребує докладання розумових і моральних зусиль, роботи над собою. І ось люб’язні пропагандисти кличуть на (начебто) благородну справу й обіцяють зняти з них тягар вибору і відповідальності, який, мовляв, беруть на себе — для таких людей це мрія! Проаналізувавши їх звернення, висловлювання і роз’яснення, бачимо якусь нісенітницю — жив собі хлопець у благополучній капіталістичній… Німеччині, наприклад,і раптом він їде з цієї капіталістичної країни воювати з капіталізмом у країну, де цього капіталізму ніколи не було!»
Саме тому, зазначив пан Аріфов, ми маємо справу з величезною підробкою, фальшивкою, створеною у свідомості мешканців країн Заходу, яка вигідна лише вербувальникам, адже молодь, якій уся західна преса і риторика політиків нав’язала думку про зв’язок їх віровчення з тероризмом, не доводиться довго переконувати.
Тетяна Євлоєва
