«Навіть така дрібниця, як слово „Новоросія“ на ящиках з гуманітаркою, для них більш принципова, аніж відносини з одновірцями» — Саід Ісмагілов

Чи готові релігійні організації інціювати процес примирення з одновірцями «по той бік фронту»? Для відповіді на це запитання організатори круглого столу «Релігійний вимір ситуації на Сході України» (Український Інститут стратегій глобального розвитку і адаптації разом з Центром дослідження релігії Національного педагогічного університету ім. Драгоманова) запросили спеціалістів-релігіознавців та представників різних релігійних течій; мусульман представляв муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов. Однак, як зазначив шейх Саід, організатори заходу не змогли чітко сформулювати, що саме вони розуміють під «примиренням», а також із ким і у якому форматі воно має відбутися.

Представники православ’я, протестантизму, ісламу та буддизму одностайно відхилили пропозицію обговорювати питання Донбасу окремо від окупації Криму. Пан Ісмагілов також був категоричним: «Я бачу тенденцію, котру зараз просувають, і виглядає вона наступним чином: „давайте забудемо про Крим та обговорюватимемо виключно Донбас“. Але, шановні, цього не буде: у нас гарна пам’ять, і ми ще й записуємо — про всяк випадок. Тому, коли постане питання пониження градусу напруги із одновінцями по той бік фронту — „по той бік“ включатиме не лише Донбас, але й Крим також».

Муфтій ДУМУ «Умма» відзначив, що відносини між одновірцями України та Росії зіпсувалися майже в усіх релігій та конфесій за одни винятком; навіть діалог між регіональними головами однієї конфесії є якщо й можливим, то надзвичайно конфліктним та складним.

Цю думку у тій чи іншій формі виказували всі учасники. Так, прозвучав яскравий приклад: одна з деномінацій відправляє з Росії гуманітарну допомогу на окуповані території, та наносить на ящики маркування «допомога братам Новоросії». Прохання українських одновірців прибрати слово «Новоросія» та використовувати хоча б політично нейтральне слово «Донбас» порозуміння не знайшло: російські віряни сказали, що таке маркування є для них принциповим. Тобто, офіційна риторика російської пропаганди для тієї релігійної громади більш важлива, аніж почуття одновірців — хоча єдиним, що має принципове значення в даній ситуації, є питання наповення тих ящиків продуктами.

Саід Ісмагілов також відповів на запитання, чи готові українські мусульмани «зрозуміти і пробачити» одновірців по той бік фронту. «Примирення й прощення є одним з базових принципів усіх релігій, однак для цього є певні умови. За інших не казатиму — це не у моїй компетенції; скажу про умови примирення й прощення у мусульман. Таких умов чотири: чесно визнати свою вину й покаятися перед Богом за скоєне; попросити прощення у Бога та у постраждалої сторони; проголосити намір більше не чинити нічого подібного; а також повернути потерпілій стороні усе протиправно відібране та відшкодувати завдані збитки.

Які з цих пунктів виконала та сторона? Я не бачу жодного. А Боже та людське прощення можливе лише за умови виконання цих чотирьохпунктів. Так, ми готові зрозуміти й пробачити — але поверніть усе несправедливо присвоєне та насильно відібране. Озброєнному грабіжнику-насильнику не допоможе його каяття, доки він із задоволенням користується награбованим та міркує, кого би ще пограбувати. Загалом, поки що не зрозуміло, де шукати те дно, від якого можна буде відштовхнутися. Симфонія релігійних організацій та державної влади у сусідній країні дає свої плоди; вони є жорстко інтегрованими у політику. А тому навіть така дрібниця, як слово „Новоросія“ на ящиках з гуманітаркою, для них більш принципова, аніж відносини з одновірцями».