«Перш ніж ширити розбрат в суспільстві — згадайте, що нам у цій ворожнечі жити!»
Найчастіше згадувані ЗМІ питання щодо Ісламу та його послідовників, а також бачення Ісламу в медіапросторі стали темою обговорення вже третьої зустрічі Школи міжрелігійної журналістики, що відбулася у стінах Ісламського культурного центру імені Мухаммада Асада (Львів) 9 березня.
Цього разу перед учасниками Школи виступили два спікери: імам центру Мурат Сулейманов та релігійний журналіст, редактор веб-порталу «Іслам для всіх» Ділявер Саідахметов.
Імам розповів не лише про основи ісламського віровчення, а й про моменти релігійної практики, що опинилися в центрі уваги немусульман, наприклад, хибне тлумачення словесної формули «Аллагу акбар!» (це аж ніяк не погроза, а просто звеличення Бога), про одяг жінок-мусульманок, що в ньому ісламофоби вбачають пригноблення, а ще про помилкове розуміння терміну джихад як «священна війна» (це поняття означає будь-яке зусилля над собою для досягнення благої мети, навіть підготування студента до екзамену або готування вечері втомленою мамою для своїх дітей).
На прикладі пророка Мухаммада (мир йому і благословення) імам продемонстрував, що Іслам чудово співіснував з іншими релігіями, і що проблеми почалися тоді, коли людство розпочало загарбницькі війни та, як результат, почати ділити світ на «своїх» і «чужих».
Шейх Мурат наголосив: Іслам — це релігія, що високо цінує вільне волевиявлення та право обирати (релігію, стиль життя, одяг тощо), і що закритий одяг мусульманок є всього-на-всього засобом уникнути об’єктивізації жіночого тіла іншими людьми.
Ділявер Саідахметов, своєю чергою, порушив питання висвітлення Ісламу та образу мусульман у медіапросторі винятково крізь призму тероризму, хоч Іслам категорично засуджує релігійний екстремізм, терор та протиправне застосування насильства до невинних. Спікер підкреслив, що журналісти відповідають за написане не лише тоді, коли матеріал стосується політиків чи корпорацій, чиї права захищає армія високооплачуваних юристів, а й коли в матеріалі йдеться про світоглядні переконання інших людей. І справа навіть не в можливості позиватися до суду задля захисту честі та гідності, але радше в тому, що в суспільстві, де зашкалюватиме ненависть через посіяний журналістом розбрат і ворожнечу, жити і йому, і його дітям.
Журналіст запропонував колегам не гнатися за «швидкими сенсаціями» та ретельно перевіряти новини й джерела інформації, не перекручувати термінологію, але, як і в будь-якій іншій сфері журналістики, поглиблювати свої знання про теми, що вони висвітлюють, займатися самоосвітою в усьому, що стосується інших релігій та своєї власної, адже належність до певної релігії ще не робить із людини кваліфікованого богослова.
По закінченні сесії всі охочі могли спостерігати за тим, як мусульмани правлять вечірню молитву. Окрім того, була сесія «запитання-відповідь» та врочисте нагородження авторів найкращих есеїв про міжрелігійний діалог.
Нагадаємо, що організатори Школи міжрелігійної журналістики поставили собі за мету допомогти молодим журналістам сформувати ґрунтовне розуміння різних релігійних громад і висвітлювати пов’язані з ними події неупереджено та без викривлень.
Засідання школи відбуватимуться протягом трьох місяців що два-три тижні. На кожному зібранні — тематичний блок лекцій, поєднаних певною темою: про релігійну журналістику, екуменічний та міжрелігійний діалог, проблематичні виклики та перспективи цієї комунікації у XXI столітті.
