Відповіді Мурада Сулейманова на т.з. «Анкету Марселя Пруста»

Імам Ісламського культурного центру ім. Мухаммада Асада (м. Львів) та Заступник Муфтія Духовного управління мусульман України «Умма» Мурат Сулейманов взяв участь у проекті радіостанції «Львівська Хвиля», в рамках якої релігійні діячі різног віросповідання відповідали на запитання з так званої «анкети Марселя Пруста»*. Імам став другим учасником цього проекту; першим на питання анкети відповідав грекокатолицький священник. Ефір з шейхом Муратом можна послухати за посиланням.

Отже, пан Сулейманов вважає, що основна риса його характеру — відповідальність. Другий бік цієї риси він називає основним своїм недоліком — інколи відповідальність призводить до надмірної прискіпливості. Серед чеснот, які цінує в інших людях, виокремив чесність, бо не любить брехні. На запитання, чи є люди, яким не потиснув би руки, відповів, що руку мабуть би потиснув кожному — в рамках чемності, але справ з негідними людьми не мав би однозначно, і свого до них ставлення також би не приховував. Але привітання й повага — це те ставлення, на яке, на переконання імама, має право кожна людина незалежно від її особистих якостей. Він також навів приклад пророка Мухаммада, мир йому та благословення, який славився добрим, а щирим ставленням не лише до соратників, але й до ворогів.

У другому блоці запитань пан Сулейманов зізнався, що запах традиційних кримськотатарських страв завжди навіює спогади про дитинство, що на дозвіллі любить поганяти м’яча у футбол, а розчулити до сліз може момент усвідомлення того, що він недостатньо цінує те, що має. Наприклад, такі моменти тапляються підчас спілкування з людьми, в яких біда зі здоров’ям. З близькими, тощо — але вони не втрачають доброго гумору і щалисві — в такі моменти стає соромно, що на щось жалівся. Улюбленим автором шейха є Абу Ханіфа. Щодо мрій про нездійсненне — з усіх надприродних здібностей він обрав би здатність зупиняти конфлікти та несправедливість, а з історичних періодів — VII ст — заради нагоди зустрітися з пророком Мухаммадом, мир йому та благословення, та запитати поради щодо себе та своєї родини.

Третій блок розпочався з запитання про щастя. Імам вважає себе цілком щасливою людиною, а джерелом щастя — те, що має гідну дружину та намагається жити у відповідності до коранічних принципів, у які щиро вірить. Він не думає, що є якась універсальна формула успіху — але вірить у духовне виховання, самовдосконалення, постійний самоаналіз та роботу над помилками. Розповідаючи про своє ставлення до грошей, він визначив цей феномен як необхідний, але не першочерговий (і навіть не другорядний). Від апатії та розплачу його рятує коранічний аят про те, що за кожними труднощами обов’язково наступить полегшення, а від страху смерті — розуміння того, що кожна людина рано чи пізно помре, і ніхто не може бути навіть певним, що доживе до вечора. Втім, якби якимось дивом він точно знав, що помре за тиждень — присвятив би цей тиждень каяттю. Імам також стисло описав ісламське уявлення про життя після смерті, а також процитував один з улюблених коранічних аятів про те, що людей було створено різними народами та племенами лише для того, щоби вони вивчали одне одного, а найкращий з людей — найбільш побожний.

Окрім анкети, шейх Мурат відповів також на додаткові питання ведучого. Він відзначив, що стереотип про «мусульман-терористів» дійсно дошкуляє, але тішить те, що цей стереотип починає руйнуватися і все більше людей проявляють радше цікавість, аніж острах. Він також пожартував, що підтрердженням того, що стереотип не такий сильний, є те, що його не побоялися запросити на ефір — це очевидний прояв зацікавлення, а не страху. Ісламський культурний центр Львова робить усе для подолання цього штампу.

Наостанок на прохання ведучого він побажав слухачам та колективові радіостанції бути чесними, побожними, не втрачати надії, прагнути до кращого, та бути справедливими

* Опитувальник Марселя Пруста (фр. Questionnaire de Proust). Сам відомий французький письменник не є автором цього опитування, але саме його відповіді визнано найоригінальнішими, тому опитування увійшло до історії саме під його ім’ям. Пруст заповнював різноманітні анкети безліч разів (в той час це було популярною формою спілкування), але до нашого часу збереглися лише дві: датована 1886 роком анкета, яку він заповнював ще підлітком, коли йому було 13 або 14 років, та датована 1891 чи 1892 роком, коли Прустові було 19 або 20.