Щодо активності в суспільному житті

Я не розумію, коли чую від мусульман такі неприємні слова, як «кафірське суспільство», «тагутська система», «ми тут тимчасово», «патріотизм — це не ми». Навіщо відкривати рота, як звідти летить не слово, а Бог знає що? Ну, покажіть мені, де таке ставлення до людей було в перших мусульман?

1. Вони разом із Пророком (мир йому і благословення) жили в суспільстві язичників 13 років, і більшість мусульман цих термінів не знали, таких слів не казали навіть лютим ворогам.

2. Нема свідчень щодо перших мусульман, що вони лаяли язичників, як деякі сучасні мусульмани — людей Писання та всіх, хто не згоден з їхньою думкою.

3. Вони на чолі з Пророком (мир йому і благословення) були патріотами, вони любили свою батьківщину, свій народ. Так, вони не любили тих людей, навіть із родичів, хто був несправедливим кривдником мусульман, ненавидів їх самих, їхній вибір, їхню віру, але поважали та цінувати всіх, хто не ворогував з ними.

Щодо активності в суспільному житті, то нехай відкриють очі критики й так звані «туристи», що в України народилися, але є «тут тимчасово», — і побачать, що перші мусульмани підтримували будь-яку добру справу, обстоювали справедливість. Згадаймо слова Посланця (мир йому і благословення) про «союз благородних», переселення до Ефіопії та багато інших випадків.

Мухаммад (мир йому і благословення) відвідував хворого юдейського хлопчика, а праведні халіфи переймалися справами людей іншої віри. Вони були готові допомагати всякому в разі потреби.

Добре, ти поділяєш думки сучасних придворних шейхів щодо участі у виборах, революціях та майданах. Але ж у цьому разі ти знімаєш із себе всі обов’язки громадянина: участь у добродійних акціях, допомога нужденним, піклування про сиріт... Одне слово — паразитуєш на українському суспільстві! Ти — паразит, бо користуєшся правами й благами, що надає тобі наша країна, а замість удячності й поваги — суцільна ненависть і зневага!

Я тільки-но повернувся з круглого столу в Харкові на тему паліативної медицини, де ми збиралися з представниками інших релігій. На цьому зібранні були оприлюднені жахливі факти, що свідчать про потребу негайної допомоги нужденним людям — допомоги вірних усіх релігій. Може, у твоєму під’їзді бабуся вмирає, лежачи в брудному ліжку на самоті; може в лікарнях є люди, яким потрібне просто спілкування; можливо, хворим дітям не стає ліків та їжі, а ти в цей час верзеш про якусь «тагутську систему», «кафірське суспільство», «тимчасовість».

Якщо хтось із мусульман це прочитає, і в нього прокинеться совість і відповідальність, раптом захочеться бути добрим і щедрим, як наш пророк Мухаммад (мир йому і благословення), стати ближче до Аллага через  милосердя, як оті перші наші імами — Абу Бакр, Омар, Усман, Алі — то пишіть мені приватно, спробуємо бути людьми разом через корисні справи. А як ні — сидіть, а я знайду, з ким робити добро людям.