Страшно уявити тягар гріха тих, хто був причетним до голодної смерті мільйонів співгромадян

28 листопада уся країна вшановувала пам’ять жертв голодоморів, влаштованих сталінським режимом на початку XX століття, найстрашнішим з яких був голод 1932–33 років. Віряни різних релігій зверталися до Бога — так схоже й несхоже водночас — благаючи про те, щоби таке жахіття більше ніколи не повторилося. Підіймали руки у молитві й українські мусульмани. Подекуди представники мусульманських громад долучалися також до громадянських акцій вшанування пам’яті померлих голодною смертю.

Серед них — імам мечеті Ісламського культурного центру Запоріжжя, котрий взяв участь у траурній ході з майдану Героїв до площі Поляка, та мітингу скорботи, де, окрім пересічних громадян та релігійних діячів, також були представники міської та обласної влади, воїні АТО, представники «Просвіти» та політичних сил.

Перед покладанням квітів до пам’ятника жертвам Голодомору священнослужителі та віряни різних релігій молилися про мирний спочинок людей. що померли такою страшною голодною смертю, а також за здоров’я тих, хто живе нині.

Один з хадисів оповідає, як пророк Мухаммед, мир йому та благословення, сказав, що жінка, яка зачинила кішку в хліву, навмисно заморивши тваринку голодом, потрапила до Пекла. Страшно уявити тягар гріха тих, хто був причетним до голодної смерті мільйонів співгромадян.

У 2010 ПАРЄ визнала Сталіна відповідальним за мільйони смертей громадян СРСР від голоду внаслідок політики, яку він провадив. Але чи могла відбутися трагедія такого масштабу без допомоги численних чиновників, які координували відбирання їжі у населення та привласнювали гуманітарну допомогу, та без місцевих «ідейних активістів», які спершу допомагали «людям з району» відбирати збіжжя в односельчан, а потім разом з ними опухали від голоду.

Тому День пам’яті жертв Голодомору — це моторошне нагадування кожному із нас про те, що велике зло було б неможливе, якби кожен з «маленьких людей» відмовився чинити свою «маленьку» його частину.