«Депортований іслам»: кримські татари знову гнані на півострові під прискіпливими «поглядами» пам’ятників Сталіну
14 травня відділ Азії та Африки державної установи «Інститут всесвітньої історії» НАН України спільно зі Всеукраїнською громадською організацією «Український центр ісламознавства» організував круглий стіл «Депортований іслам», присвячений 71 річниці депортації кримських татар. У заході взяли участь релігійні діячі, ісламознавці, представники Адміністрації Президента України, Міністерства культури та посольств іноземних держав.
«Назва сьогоднішнього круглого столу якнайвлучніше передає суть депортації 1943–44 років, адже представників ісламу ця біда, можна сказати, торкнулась більше ніж інших релігійних громад Радянського Союзу. Окрім кримських татар, було поголовно депортовано й інші мусульманські народи: турків-месхетинців, балкарців, чеченців, інгушів, карачаєвців, а також інші народності. Посередньо це вплинуло й на мусульманські нарлоди, в місця історичного розселення котрих доправляли зісланих. Адже уявіть собі: йде війна, родичі на фронті — і тут до вашого населеного пунктук приходять ешелони «зрадників» й «колаборантів»… це також накладало певний відбиток на відношення до новоприбулих, попри те, що ці народи мали б єднатися на спільних релігійних поглядах,« — зазначив голова ДУМУ «Умма» Іслям Гімадутін.
Пан Олександр Аулін, Президент «Українського центру ісламознавства» нагадав, що ще кілька років тому пвторення подібної трагедії у ХХІ сторіччі для кожного з нас видавалося неможливим. Але сьогодні Крим окуповано, кримськотатарські активісти знакають безвісти, отримують заборони на в’їз до півострова, зазнають незаконних обшуків та погроз — і усе це під прискіпливими «поглядами» пам’ятників Сталіну, плакатів та значків з портретом вождя, що їх окупаційна влада охоче встановлює та розповсюджує.
Цю проблему підкреслювали багато доповідачів, даючи сучасний обрис політичного насилля над мусульманами в різних куточках світу. Ми сподіваємося, що Крим — раніше чи пізніше — повернеться під контроль України, і ми повинні подбати про те, щоб Україна знайшла оптимальні форми співіснування своїх громадян різних національностей, у тому числі кримських татар, которі мають отримати гідні форми самоврядування на землі своїх предків — у Криму. І це — проблема, для вирішення якої портібна спільна й продуктивна праця фахівців різних галузей.
Повернення населеним пунктам історичних назв, перейменування сімферопольского аеропорту — це, звісно, важливо. Але потрібно докласти якомога більше зусиль, щоб ці давно потрібні кроки не стали ширмою, «потьомкінськими селами», для маскування відсутності докорінних перетворень. Хай ми не можемо повернути контроль над півостровом просто зараз — ніщо не заважає нам розробити детальну програму його реінтеграграції в український простір та необхідних реформ — уже зараз.
