«Капелан має приносити рівновагу у життя підрозділу, а не паніку й дестабілізацію»
Останнім часом актуалізується дискусія щодо військового капеланства, яке із самого початку — не лише АТО, але й подій на Майдані — мало радше стихійний характер і базувалося на ентузіазмі окремих священнослужителів, за підтримки їх релігійних організацій чи навіть без такої підтримки.
Останніми днями один за одним відбулися одразу два заходи на цю тематику, і муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов разом із двома імамами-капеланами, Тимуром Берідзе та Хаджимурадом Путиліним охоче долучилися до обговорення.
На семінарі «Зцілення травми: як Церква може допомогти», що відбувся в суботу, 7 листопада, у Київській православній богословській академії, обговорювали подолання конфлікту та роботу з психологічною травмою після війни.
Інший семінар, присвячений медотологічним та методичним основам підготовки військоих капеланів до роботи в багатоконфесійному середовищі, пройшов учора на базі Департаменту у справах національностей та релігій при Міністерстві Культури.
За словами муфтія та імамів-капеланів, вони зустрілися з рядом проблем підчас офіційної реєстрації своєї діяльності з надання допомоги військовослужбовцям. Інституту мусульманських капеланів в Україні донедавна не існувало взагалі: адже після депртації кримських татар у 1944 році офіційно вважалося, що в УРСР мусульман немає, і мусульманське населення республіки не мало жодної мечеті та жодної можливості задоволення своїх релігійних потреб, окрім підпільного.
В часи ж Незалежності мусульманські об’єднання, що скористалися новою свободою та зареєструвалися, мали на порядку денному зовсім інші питання — питання мирної розбудови своїх громад. Адже Україна ні з ким не воювала і не збиралася воювати. Але — довелося.
І зараз чимало українських мусульман захищають нашу землю у лавах Збройних сил України, у добровольчих батальонах, і потребують духовної та підтримки одновірців; а також впевненості. що на випадок загибелі поруч буде хтось, хто поховає його відповідно до мусульманських обрядів.
Пан Ісмагілов наголосив, що наразі підготовкою своїх капеланів займаються переважно самі релігійні організації, але специфіка цього служіння вимагає не лише теологічної, але й психологічної підготовки. «Капелан має привносити рівновагу у життя підрозділу, а не паніку й дестабілізацію,« — підкреслив він. — «Тому що непідготовлена людина, потрапивши у епіцентр військових дій, навряд чи зуміє заспокоїти бійців, втішити їх та порадити щось. Не треба ризикувати і посилати на це служіння людину, яка запанікує, розгубиться — тому релігійні організації мають відбирати кандидатури капеланів за рівнем релігійних знань, а вже Міністерство оборони має проводити загальну психологічну підготовку делегованих ссвященнослужителів».
