Вшанування пам’яті Іси Мунаєва у Києві: відкриття стенду у Національному Військово-історичному музеї
Читанням Священного Корану у виконанні Біляля Хамзе, імама Ісламського культурного центру Одеси, розпочався урочистий захід відкриття стенду, присвяченого командирові Добровольчого миротворчого батальону ім. Джохара Дудаєва, Ісі Мунаєву. Разом із ним дуа за покійного Ісу та усіх воїнів, полеглих від рук агресора, читали бійці батальону Дудаєва, бійці добровольчого чеченського батальону спецпризначення «Шалена Зграя», народний депутат України та Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, та інші гості.
На стенді було представлено особисті речі командира, який загинув у лютому цього року під Дебальцево: куртка й светр, у яких він зустрів свою смерть, а також шолом, тактичні окуляри, шевррони, берет, фотографії, тощо.
Прес-офіцер Батальону Аміна Окуєва каже, що у майбутньому експозицію планують розширювати. «Ми вирішили приурочити відкриття стенду до 24-ої річниці проголошення Незалежності Чеченської республіки Ічкерія. Це справжні речі Іси — верхній одяг, наприклад, був на ньому в момент загибелі — бачите цей отвір? Осколок пройшов згори донизу саме тут, над серцем, та вийшов зі спини… Звичайно, хочемо по мірі можливостей розширяти експозицію в майбутньому, допоовнювати її різними експонатами».
Аміна згадує, що її командир завжди вважав український народ братським, пов’язаним спільною бідою, та полишив благополучше життя у Данії. громадянином якої був, аби допомогти українцям протистояти російській агресії. «Він прибув сюди за покликом серця. адже був переконаний, що, лише об’єднавши зусилля, українці та чеченці нарешті зможуть зупинити зазіхання Росії на свою свободу та своє право самим обирати свій життєустрій. Він часто повторював, що „чеченобандерівці“ або переможуть загарбників тут, на українсьій землі, або загинуть на території України, — третього не дано. Ми зробимо усе від нас залежне, щоби його загибель не була даремною! Він герой не лише чеченського, але й українського народу, і дуже приємно, що українці його шанують та пам’ятають».
Захід відкривав імам, а завершував — військовий капелан, отець Валентин. Він ініціював колективне виконання гімну України, та виконував провідну партію.
Священник дуже тепло розповів про мусульман, з якими його звела доля:
«Мене нерідко питали: „Отче, Ви на передовій з мусульманами постійно справу маєте — що Ви можете сказати про ісламський екстримізм?“ І я завжди відповідаю, що з мусульманами ми пройшли пліч-о-пліч через численні негаразди, ділилися останньою черствою скоринкою. останньою зіпсованою юшкою, покладалися одне на одного в усьому… Я бачив, як звільнених з полону мусульмани поспішають закутати, знімаючи теплий одяг просто з себе…
Якщо це називається екстремізм — тоді так. ми усі справжні екстремісти. Вони, попри все, готові життя віддати за людину іншої віри. Слава Богу, що у нас є такі люди. Слава Україні, слава Ічкерії, і усім юнакам та дівчатам, які захищають нашу землю — слава!»
