Порожня суперечка — одна з ознак невігласа: лекція та проповідь в ІКЦ Львова
Минулої п’ятниці, 2 березня, до Ісламського культурного центру Львова завітав голова відділу ознайомлення з Ісламом і культурою Сходу Всеукраїнської асоціації «Альраід» Тарик Сархан. Гість із Києва провів лекцію для відвідувачів мечеті центру, а ще прочитав п’ятничну проповідь.
Лектор почав з історії зіслання сури «Аль-Кахф» і пояснив, чому саме вона така важлива для вірних і чому вона — особлива.
Пан Сархан повів, як язичники Мекки, вражені красою та знаками Корану, вирушили аж до Медини, до тамтешніх юдеїв. Вони звернулися до них, «людей Книги», за порадою: як можна підірвати авторитет Мухаммада (мир йому і благословення) серед одноплемінців, щоб за ним більше ніхто не пішов. Ті погодилися, бо самі гадали, чи справді ця людина — останній посланець Божий. Вони порадили поставити Мухаммаду три питання: про дивовижну історію групи людей — про це ніхто не міг знати, крім Посланця, бо навіть юдеї не знали всіх подробиць цієї історії, — про царя, що мандрував і корив ті землі, де проходив, і про природу душі. Лектор наголосив, що останнє питання було найпідступніше, та пообіцяв наприкінці розповісти, чому.
Коли з цими питаннями прийшли до Пророка (мир йому і благословення), він заявив, щоб дасть відповідь наступного дня. Ця самовпевненість дорого коштувала, і в цьому — наука для мусульманина: Посланець (мир йому і благословення) не вточнив, «як на те буде воля Божа», а просто пообіцяв, ніби все залежало тільки від нього.
Всевишній затримав відповідь Пророкові на 15 днів, а за деякими джерелами — на кілька місяців. Язичники стали казати, що Мухаммад (мир йому і благословення) обіцяв завтра, а нічого не чути вже стільки часу. Ситуація поставила під загрозу репутацію Пророка й перших мусульман. Ба більше, дехто з вірних почав сумніватися в місії Мухаммада (мир йому і благословення). І тут Господь зіслав суру «Аль-Кахф»: у ній були ті подробиці, що їх не знали навіть юдеї. Покликали тих, хто чекав на відповідь, і розповіли їм цю історію. Після цього юдеї вже не мали сумнівів й приводу глузувати з Посланця (мир йому і благословення).
І, нарешті, про душу. Це було підступне питання, що, незалежно від відповіді, могло змусити Пророка виправдовуватися: звідки ти знаєш, чим доведеш? І сьогодні вчені не можуть сформулювати, що є душа. Що могли знати тодішні мешканці пустелі? Байдуже, яка була би відповідь, — це використали би проти Мухаммада (мир йому і благословення).
Подібне питання ставили Ісі (Ісусові, мир йому), і ця історія є в Біблії: жінка вийшла заміж сім разів — чиєю дружиною вона буде в Раю? Підступність цього питання розрахована на те, що він скаже: «Вона буде дружиною першого», а вони відкажуть: «А як перший — грішник і має бути в пеклі» та ін. Такі питання ставлять аби посперечатися. Тому Пророк (мир йому і благословення) вчив вірних — і Коран каже те саме, — не вдаватися в такі тонкощі, бо порожня суперечка — одна з ознак невігласа.
