Студенти університету Грінченка на виїзному занятті у столичному ІКЦ
Наявність чи відсутність концепції «перворідного гріха», давня історія Ісламу взагалі й на теренах України, відмінність між течіями Ісламу та, звісно, «жіноче питання» — лише деякі з запитань студентів Університету Грінченка, що на них відповідав муфтій Саід Ісмагілов, зустрівшись із делегацією вишу в Ісламському культурному центрі Києва.
Професорка Галина Саган п’ятий рік поспіль приводить студентів свого курсу «Історія Сходу» на заняття до ІКЦ, щоб молодь могла здобути досвід безпосереднього спілкування з мусульманами та поставити свої питання людині, що має шаріатську освіту — шейхові Саідові.
Розповівши про те, що Коран є своєрідне диво — не тільки сама інформація, а й форма її зіслання, — пан муфтій зачитав як приклад 81 суру («Ат-Таквір», «Згортання». — Ред.) — спершу арабською, а потім український переклад смислу. За словами студентів, вони й не підозрювали, що Коран викладено такою поетичною, образною та насичено-емоційною мовою — вона не лишає байдужим ні розум, ні серце.
Довелося розкрити очі гостей і на концепцію джихаду: з’ясувалося, що більшість молодих людей розуміла цей термін як «священну війну проти іновірців». Чого ще чекати, коли це твердження лунає чи не «з кожної праски»? Шейх Саід терпляче пояснив, що джихад буквально перекладається як «зусилля», що найвищий його ступінь — це боротьба людини зі своїми вадами, а найнижчий ступінь — воєнні дії. Утім навіть у цьому разі йдеться не про напад, але про захист, збройну оборону проти гнобителя, незалежно від його релігійних поглядів.
Потім гостям запропонували екскурсію ісламським центром. Вони дізналися принципи, за якими облаштовано всі мечеті світу, та особливості їх оздоблення, адже культові будівлі прикрашають тільки каліграфією та геометричним або рослинним орнаментом, щоб запобігти виникненню таких практик, як поклоніння зображенням праведників.
