«Українська ідея з мусульманського погляду»: муфтій — гість етеру телеканалу «Галичина TV»

Муфтій Саід Ісмагілов став віртуальним гостем студії регіонального телеканалу «Галичина TV» (через відеозв’язок). На етері, тема якого звучала як «Українська ідея з мусульманського погляду», говорили про сприйняття мусульман на Івано-Франківщині, сприйняття України в мусульманських країнах, особливості спілкування з російськими одновірцями, про карпатську вишиванку на зустрічі з королем Саудівської Аравії, міжрелігійний діалог в Україні та діяльність Всеукраїнської ради релігійних організацій. Повний відеозапис передачі доступний за посиланням.

«Я маю п’ять вишиванок із різних регіонів України»

Відповідаючи на питання, чи часто він відвідує Західну Україну, зокрема Франківщину, і чи стикався він з упередженим ставленням через його віру, шейх Саід зазначив, що в цій області немає офіційно зареєстрованих релігійних громад, і що він приїздить до неї здебільшого з туристичною метою. Він знає хіба про студентів-мусульман, що навчаються у вишах области.

Саід Ісмагілов підкреслив приязне ставлення місцевих жителів: власники апартаментів та баз відпочинку завжди з розумінням ставилися до облаштування мусульманами місця для молитви та до зумовлених релігією особливостей харчування. Він також відзначив цікавість, що виказують немусульмани до послідовників Ісламу, і що він ніколи не втрачає нагоди розповісти про українців-мусульман:

— Вони питають, хто ми, мусульмани, такі? Які в нас традиції, чому ми не вживаємо горілки та свинини, чому в нас жінки ходять у хустках? І ця зацікавленість — вона завжди приємна, бо можна людям розповісти про тих українців, що живуть поруч. Ми всі — громадяни України. Більшість мусульман живуть на Сході й на Півдні України, західні регіони — це регіони, де переважно різні християнські церкви — православні, греко-католицькі, католицькі церкви, — і тому рівень обізнаности щодо мусульман невеликий. І коли людям цікаво, то для того, щоб було порозуміння, для того, щоб була повага між усіма частинами України, між усіма громадянами України, ми залюбки спілкуємося й розповідаємо про себе. Намагаємося підкреслити свою повагу до української культури, до української мови, до християнських традицій, що є в побуті. Я сам тільки з повагою ставлюся до тих культурних традицій, що зберігаються у вашому регіоні. Я навіть собі придбав вишиванку у Верховині, на місцевому ринку, й завжди її вдягаю, бо саме карпатські вишиванки — вони унікальні, вони відрізняються й за стилем, і за кольором від вишиванок з інших регіонів України.

Згадавши про вишиванки, шейх Саід зазначив, що він має їх аж п’ять, і що замовив спеціальне вбрання муфтія, вишите майстринями з Карпат, і навіть був у ньому на офіційному прийнятті в короля Саудівської Аравії:

— У мене є п’ять вишиванок із різних регіонів України. Я дуже полюбляю український традиційний вишиваний одяг, бо він дійсно символізує нашу українську культуру, наш менталітет український. І знаєте, у мене є святкове вбрання муфтія, яке я надягаю на мусульманські свята — і цей одяг зроблено у вигляді такої довгої вишиванки. Я замовляв, щоб майстрині з Карпат вишили цей одяг мусульманського муфтія, цю абаю — і я її надягаю або на великі мусульманські свята, коли кажу проповіді, проводжу святкову молитву в мечеті, або я в цій вишиванці їду за кордон, коли маю зустрічі на високому рівні. Наприклад, з королем і наслідним принцом Саудівської Аравії я зустрічався саме в цій вишиванці, яку мені зробили майстрині з Карпат.

Говорячи про реакцію іноземних партнерів на таке вбрання, пан муфтій зауважив:

— Вони одразу звертають увагу й запитують, що це за одяг, і я завжди розповідаю, що це — українська вишиванка, що це — багатотисячолітнє мистецтво, яке вручну твориться українськими майстринями. І ми, коли на міжнародних зустрічах представляємо Україну, з повагою і любов’ю до своєї батьківщини, до України, вбираємося в цей одяг, таким чином презентуючи Україну в мусульманському світі.

«Про Україну в мусульманському світі знають небагато. Найбільше про нас знає сусідня Туреччина»

Ведуча поцікавилася в шейха Саіда, як бачать Україну та мусульман України іноземці: чи вплинула на них масова й багатомовна російська пропаганда?

— Про Україну в мусульманському світі знають небагато. Найбільше про Україну знає найближча мусульманська країна — Туреччина. От у Туреччині про Україну знають багато, знають про наші проблеми, знають про становище. Але що далі від’їжджаєш, то менший рівень обізнаности. У березні цього року я відвідував Індонезію — це держава, що лежить дуже далеко, в Південно-Східній Азії, між Тихим та Індійським океанами. І під час зустрічей мусульмани Індонезії дуже багато питали про Україну, передусім тому, що [там] дуже мало інформації про становище мусульман України, про те, які в нас потреби та взагалі, чим живе наша країна. І, звісно, я використовую всі ці міжнародні майданчики, всі зустрічі з високоповажними релігійними й національними діячами в кожній країні, щоб розповідати правду про Україну: про нашу культуру, про нашу історію, про те, що нас спіткало; які проблеми маємо і як їх намагаємося подолати. Це, знаєте, така культурна дипломатія — не офіційна, не державна дипломатія, а дипломатія «від людини до людини». І на нашому рівні, на рівні мусульман України, вона дуже допомагає [іноземцям] зрозуміти Україну. Люди після спілкування зі мною як із муфтієм кажуть: «Ми розуміємо проблеми України, ми розуміємо, чому українцям так болить окупація Криму й Донбасу, ми розуміємо, чому українці так намагаються зберегти свою мову, культуру, свою незалежність — національну, державну незалежність, свою культурну ідентичність. Бо є контрпропаганда: російська сторона завжди демонструє, нібито Україна — це частина Росії. Хочу зауважити, ми за будь-якої нагоди розповідаємо, що ми зовсім — зовсім! — окрема, унікальна країна, що має свою окрему культуру, мову, багатотисячолітню традицію. І що в Україні також живуть мусульмани.

«Мені простіше спілкуватися з українцями іншого віровизнання, ніж з одновірцями з РФ, адже в нас одна країна на всіх, і нам однаково небайдуже її майбутнє»

— Я вам чесно хочу сказати, що мені набагато легше спілкуватися з будь-якими українцями, ніж навіть з одновірцями з Росії, бо мусульмани Росії — в тих лещатах російської інформаційної пропаганди. Мусульмани Росії дивляться ті самі російські телеканали, читають ті самі російські газети, журнали й сайти. Вони під впливом і під тиском тієї відверто ворожої пропаганди, яку Росія спрямовує проти України. І навіть добрі, гарні люди — вони перебувають в омані, вони справді думають, що українці виявляють якусь там неповагу чи насильство до російськомовних співгромадян. Вони справді думають, що у нас тут якісь радикальні організації катують людей. Коли я їх запевняю, що це є абсолютна неправда, вони навіть мені не вірять. <…> А коли я спілкуюся з українцями — представниками православної громади, греко-католицької громади, римо-католицької громади — нам завжди є про що розмовляти: у нас одна країна на всіх, нам однаково болить за наше майбутнє, за наш добробут, за збереження наших традицій, нашої ідентичности, нашої мови. Ми завжди можемо знайти точки дотику, порозуміння й поваги одне до одного. Тому, як це не парадоксально виглядає, з будь-яким українцем будь-яких релігійних переконань мені набагато легше спілкуватися, ніж навіть з одновірцями з Росії.

«Усі стосунки й контакти ретельно відстежує окупаційна влада»

— Нашим мусульманам на окупованих територіях дуже небезпечно. Підтримувати контакти й стосунки з ними — дуже небезпечно для них. Усі стосунки й контакти дуже ретельно відстежуються окупаційною владою. Звісно, коли порушують якісь права і свободи, коли людей ув’язнюють, коли відбуваються репресії — нас про це інформують. За допомогою сучасних електронних засобів зв’язку нам повідомляють, де відбулися обшуки, яку мечеть чи навчальний заклад закрили. І ми збираємо цю інформацію, щоб злочинці, які порушують права і свободи вірних, не уникли покарання. Про всі ці злочини, про всі порушення ми знаємо — ми ретельно записуємо й подаємо [цю інформацію] у правозахисні організації та державні установи України.