«Якщо ти захищаєшся — ти на праведному шляху» — Саід Ісмагілов

20.01.2022

81

ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» спільно з Фондом Ганса Зайделя в Україні вирішили створити мікрофільми за участю внутрішньо переміщених осіб на тему «Різні шляхи, спільна доля». Проєкт має започаткувати публічну дискусію про шляхи інтеграції внутрішньо переміщених осіб — у який спосіб люди різного віку й досвіду можуть впливати на місцеві громади та здійснювати власну громадську, експертну та ділову активність, — а також розповідає про непрості долі переселенців, що опинилися в різних куточках України та мають досвід успішної самореалізації. 

Один з таких мікрофільмів з’явився на YouTube-каналі відомої журналістки Тетяни Заровної. Його головним героєм став шейх Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», вчений-релігієзнавець, кандидат наук, викладач філософії та теології. 

«Мусульмани живуть задля того, щоб Всевишній Аллаг був ними задоволений, — каже шейх Саід. — А щоб Господь був нами задоволений, ми постійно маємо робити позитивні, гарні речі. Все життя людини має бути спрямоване на те, щоб удосконалювати й робити кращим навколишній світ — людей, природу, — піклуватися про родину, про дітей, проповідувати певні духовні цінності, в тому числі національні духовні цінності. Це, знаєте, такий позитив і конструктив, який має нести у світ віруюча людина».

Як каже муфтій, прокидаючись кожного ранку, він має певний обсяг роботи, за яку він відповідає і як муфтій мусульман України, і як громадянин України, і як батько, як чоловік:

«Річ у тому, що в поєднанні з людьми, які поділяють мої погляди, ми вирішили, що потрібно спрямувати мусульман України до позитиву й конструктиву. Більшість мусульманської громади України — це саме мусульмани, що є місцевими. Це корінне населення. Вони можуть бути татари, кримські татари, це можуть бути українці, що стали мусульманами за власним духовним вибором, і в нас немає ніякої іншої батьківщини. І, відповідно, у нас є спорідненість з землею, з країною, з народом, і нам потрібно спрямувати мусульман у русло спільної національної ідентичности. Коли ми кажемо зараз: „Що таке українець?“ — ми маємо розуміти, що українець — це не лише національне походження. Українець — це має бути громадянська ідентичність. Нехай це татарин, єврей, молдаванин, білорус — якщо він є громадянином України, він має розуміти українську мову, поважати культуру, звичаї, традиції, національні інтереси, територіальну цілісність і все інше, що є ознакою нашої державности й нашої єдности».

Як каже муфтій, спочатку відсіч Росії дали не професійні військові, а переважно добровольчі батальйони, що першими прийняли удар на себе, а потім уже ці всі добровольці, що пішли на фронт, увійшли до складу Збройних сил:

«І фактично Збройні сили відродилися завдяки охочим захищати Україну. Таким чином у нас, коли потрібно щось зробити, то там, де держава неспроможна, фактично це роблять самі українці, самі прості люди. І добре розуміючи це, я, як лідер мусульман України, вирішив, що ми можемо задати певний вектор, напрямок руху. І потрібно доводити до українців, що мусульмани — це свої, це нормально, це — брати, це не вороги, це — частина нашої країни. А з іншого боку, потрібно працювати з самими мусульманами, привчаючи їх до того, що ми — частина українського суспільства, проповідуючи це, пояснюючи, починаючи з дітей, в засобах масової інформації, беручи участь у суспільно важливих подіях нашої країни. І, на щастя, є люди, які розуміють це — долучення до національних потреб стало масовим з боку мусульман України. Таким чином, нам удалося задати рух єдности, коли мусульманська спільнота України здебільшого стала відчувати себе українцями, стала на захист України й далі захищає наші національні інтереси. Але якби ми не дали цю ідею масам мусульман, я не знаю, як би все розвивалося».

Як зауважив муфтій, серед мусульман України існують різні погляди, тож йому доводилося чути і критику:

«Я отримував цю критику і я до цієї критики вже звик. Я кажу: „Якщо не хочете нічого робити — ну, не робіть, ми самі, без вас нормально й добряче впораємося“. Нам удалося зробити феноменальну річ насправді в Україні, що є недооціненою. Майже в усіх країнах Європи існує потужний конфлікт і напруга між правими силами та мусульманами, бо в більшості країн Європи „праві“, тобто націоналісти, вважають імусульман майже за ворогів, за людей, що впроваджують іншу ідентичність у тих країнах. І лише в Україні мусульмани не просто не вороги, а союзники з правими силами, бо ми всі захищаємо Україну та її національні інтереси — це певний феномен і це те, що дуже дратує Росію».

Перший мусульманин загинув на війні у травні 2014 року, він воював у складі батальйону «Айдар», згадує шейх Саід:

«Його звали Умар, на прізвище Нетруненко. Він був нашим прихожанином з Луганської соборної мечеті. І тоді я подумав, що повинні бути якісь відповідальні особи, що будуть опікуватися безпосередньо мусульманами [, що захищають країну на фронті]. А потім була Іловайська трагедія, Іловайський котел, була битва за Дебальцеве — і там теж мусульмани були й серед поранених, і серед загиблих… І так виникла ідея створення військового капеланства мусульманського, [імамів-капеланів] саме як релігійних діячів, що будуть піклуватися про військових. Я виступив з цією пропозицією, знайшов розуміння серед імамів, і ми з того часу й до сьогодні працюємо як волонтери імамами-капеланами. Особливість нашої капеланської діяльності полягає в тому, що ми відвідуємо воїнів на лінії фронту, ми молимось, ми розмовляємо, ми читаємо священний Коран… Там було багато цікавих випадків. З початку війни [ми] як волонтери привозили їм ліки, одяг. Мені навіть довелося мусульманську пару одружити в Авдіївці: ці люди, що були на фронті, вирішили, що їм краще одружитися, поки вони живі. Доводилось і ховати, й відвідувати у шпиталях. На всій лінії фронту працюють наші військові імами-капелани. І ми сформулювали спільно з представниками християнських церков нашу місію : „Наша місія бути поруч“.

Що ми кажемо солдатам на війні? Ми кажемо, що ми — на правильному шляху. До пророка Мухаммада (мир йому і благословення) прийшов чоловік і сказав: „О посланче Аллага, що мені робити, якщо якась людина хоче забрати в мене те, що мені належить?“ Пророк (мир йому і благословення) сказав: „Не віддавай йому те, що належить тобі“. А чоловік запитує: „А якщо він захоче забрати це силою?“ І пророк Мухаммад сказав: „Тоді ти опирайся й захищайся“. — А якщо він прийде зі зброєю? — Тоді й ти бери зброю і захищайся! — А якщо він уб’є мене? — Тоді ти потрапиш до раю. — А якщо я вб’ю його? — Тоді він потрапить до пекла. 

Це правдивий хадис, тобто висловлювання пророка Мухаммада (мир ему і благословення). В ньому Пророк чітко сказав, що якщо хтось приходить як загарбник, щоб забрати те, що належить вам, то не віддавайте, захищайтесь — захищайтесь зброєю. І якщо загарбник загине, то він потрапить до пекла, бо він порушує всі Божі й людські настанови, бо він приходить захопити те, що йому не належить. Якщо ти, захищаючись, гинеш — ти потрапляєш до раю, бо ти був на праведному шляху: ти захищав життя, майно, гідність, свою країну, своїх дітей від насильства, від окупанта. Ти робив правильні дії, ти встановлював справедливість і мир». 

Як розповів шейх Саід, 2014 року він звертався до одновірців, і це звернення широко розтиражували російські засоби масової інформації. Він закликав російських послідовників ісламу не їхати воювати проти України, бо вони стають загарбниками, і якщо ми, захищаючись, їх уб’ємо — їм треба розуміти, що вони потраплять до пекла, і що участь в агресії, у загарбницькій війні не є вчинком побожної людини.

«Звісно, була хвиля і критики, й виправдань з боку російських релігійних діячів, що схвалюють політику Путіна і цю загарбницьку експансіоністську російську політику. Вони намагаються це все якось виправдати власними інтересами, захистом від НАТО, від Сполучених Штатів…» 

Більше — у відео за посиланням.

Мікрофільм «Різні шляхи, спільна доля»