Екологічні догми Ісламу представлені на XIII Екуменічному тижні «Почути крик Землі: інтегральна екологія в дії»

12.10.2020

21

9 жовтня в рамках XIII Екуменічного соціального тижня «Почути крик Землі: інтегральна екологія в дії», що його проводять Інститут екуменічних студій Українського католицького університету, Асоціація випускників УКУ в партнерстві з Фондом Конрада Аденауера в Україні, відбувся міжрелігійний круглий стіл «Людина — співтворець світу: погляд авраамічних релігій». До обговорення як спікер долучився муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов. Повний відеозапис круглого столу доступний за посиланням.

Передусім пан Муфтій зауважив, що формулювання в назві круглого столу не зовсім коректне з погляду Ісламу:

— Що стосується безпосередньо назви сьогоднішнього круглого столу — «Людина — співтворець світу: погляд аврамічних релігій», — то хочу чесно сказати, що в Ісламі не використовують термін, що людина є співтворець світу, і вважають, що світ створив Господь, а ми лише користувачі. Взагалі Коран розповідає про те, що людина є халіф на Землі. Халіф — це намісник, тобто той, кому довірено [щось] у користування, і він від імені володаря користується тим, що надав йому володар. Тож людина як халіф, тобто намісник Бога на Землі, має бути як справжній добрий робітник, що використовує все, що надав йому Господь — істинний володар усього, що є на Землі — так, щоб Господь був задоволений.

Шейх Саід підкреслив, що оцінка нашого намісництва на землі проводитиметься за результатами нашого господарювання. Він пояснив, що в Ісламі є поняття «уділу», «приділу», що його Бог дає кожній людині — ризк, і що до нього відносяться не тільки якісь добра, за людськими мірками, а будь-які добра, що ми споживаємо та з яких отримуємо користь і вигоду: чисте повітря, питна вода, їжа, одяг, домівка тощо. Людина має бути вдячна за ці добра й має раціонально їх використовувати. Він нагадав відомий хадис про те, що не можна бездумно витрачати ресурси, нехай їх і вдосталь — і навіть релігійна ревність не стане виправданням такого марнотратства:

— Одного разу пророк Мухаммад (мир йому і благословення) робив обмивання в певній водоймі перед молитвою, і один зі сподвижників, що супроводжували його, використовував дуже багато води, черпаючи з цієї водойми. І пророк Мухаммад (мир йому і благословення) зробив йому зауваження. Мовляв, ти забагато використовуєш води, а той сподвижник сказав, що тут дуже багато води, ціла річка — що з того буде? І посланець Аллага (мир йому і благословення) сказав: «Ти маєш бути дуже економний, навіть якщо робиш обмивання в морі». Тобто тут питання свідомости: якщо людина використовує ресурси, не зберігаючи, не бажаючи відповідати, вона звикне до марнотратства й використовуватиме більше, ніж їй потрібно — це гріх і це заборонено в Ісламі.

Пан Муфтій також підкріпив свою думку, процитувавши Священний Коран: «Хай погляне людина на їжу свою! Проливаємо Ми дощі зливами, потім розколюємо Ми землю тріщинами і пророщуємо на ній зерно, виноград і трави, і оливи, і пальми, і сади густі, і плоди, і пасовиська — на користь вам і худобі вашій!» (80:24–31); «І не поширюйте безчестя на землі після того, як вона стала найкращою…» (7:56).

— Господь каже, що земля створена найкращою: вона гармонійна, вона саморегулюється, вона відновлює свої ресурси. І людині категорично заборонено ширити безчестя на землі. Що ж мається на увазі під «поширенням безчестя»? Маються на увазі не лише моральні якості, не лише якісь аморальні вчинки, що характеризуються як гріховні, як безчесні, але й будь-який безлад, будь-який бруд, будь-яке знищення всього, що створив для нас Господь, і ми мали б використовувати це обережно, [але не робимо цього]. Це все — «поширювати безчестя на землі». Таким чином, ми зустрічаємо у Священному Корані те, що, по-перше, все, що ми маємо — це дано нам Всевишнім Господом для нашого блага. Ми маємо обережно це використовувати. З іншого боку, у Священному Корані ми зустрічаємо заборону на те, щоб людина забруднювала, руйнувала, нерозумно споживала все те, що дав нам Господь, бо це є безчестя — тоді як земля, природа були створені найкраще, і людина також є найкращим творінням Господа, і людині, на відміну від інших створінь, дано розум. Тому людина розуміє. Людина — творча істота й людина буде відповідати перед Господом за своє прожите життя, зокрема людина буде відповідати за те, як вона використовувала ті ресурси.

Шейх Саід нагадав про те, що пророк Мухаммад (мир йому і благословення) наказував послідовникам: якщо тримаєш у руках саджанець — посади його, нехай би почався Судний день. Себто світ,напевно, ось-ось зруйнується, і той саджанець не встигне вирости. Муфтій навів приклад сподвижника Абу Дарди, що садив дерево, коли біля нього спинився Пророк (мир йому і благословення) і схотів перевірити, чи правильно той зрозумів причини цього наказу. Посланець (мир йому і благословення) поцікавився, нащо чоловік на схилі літ це робить, і почув: «О посланче Аллага! Мені байдуже, що я не побачу тих плодів і що я їх не з’їм. Для мене найголовніше, що Всевишній Господь буде задоволений мною через цей мій добрий учинок — і нехай інші люди куштують плоди з цього дерева».

— Так само й ми маємо діяти в нашому житті: навіть якщо ми не встигнемо побачити наслідків наших вчинків із захисту навколишнього середовища, то наші діти, наші онуки, всі люди, які житимуть після нас — нехай вони цим користуються.

Пан Муфтій зі смутком зазначив, що достаток ресурсів розбещує. Адже ніколи мусульмани не виконували наказу про ощадливість так ревно, як у той час, коли жили переважно в пустелі й не мали ні технологій, ні потужного імпорту продуктів. А тепер, за умов більшого достатку, люди стали поводитися так, ніби ресурси планети нескінченні. Він навів приклад мусульманських країн, що посідають далеко не останні місця в рейтингу найзабрудненіших, але заразом навів приклади запровадження екологічних ініціатив, спрямованих на зміну цієї ситуації та приведення життя мусульман до більшої відповідности з екологічним імперативом Ісламу.